Обрати сторінку
Як часто ми собі чи іншим кажемо фразу: “Куди дівається мій час?”.
Справді, час йде досить непомітно, якщо ми свідомо не слідкуємо за “напрямками” його руху. Для планування нам необхідно знати, скільки часу займають рутинні справи, тобто ті, що повторюються з дня на день, а також ті речі, які насправді недостойні того, щоб бути присутніми у нашому дні.
Попрацювавши з будь-якою людиною, можна вивільнити близько 2 годин щодня, які пропадають завдяки хронофагам.
Для того, щоб виявити всіх пожирачів часу та знайти методи боротьби із ними, потрбно для початку визначити, а які ж “часові мікроби” підхопили ми.
1. Дії без цілі. Сюди віднесеми всі наші рухи, які ми робимо напротязі дня без чіткого розуміння, для чого ми це робимо. Для прикладу: йдемо на зустріч із друзями. Які ціль ми переслідуємо? Згаяти час, відпочити, зустріти давніх знайомих, прогулятися містом, випити кави? Що є нашою ціллю? Коли ми насправді знаємо, чого хочемо, тоді можемо коригувати свої дії. Бо якщо згаяти час, то чи взагалі це потрібно? Якщо відпочити, то чи потрібно для цього витягувати з дивану інших людей, якщо зустріти давніх знайомих, то чи не можна це зробити у вас вдома? Я не знаю правильної відповіді, однак задуматися над ціллю варто перед кожною нашою дією. Як мінімум, тоді ми будемо більш присутніми у власному житті.
2. Приємні речі. Якщо коротко – це дії, якими ми замінюємо справді важливі і потрібні нам справи. Замість того, щоб подзвонити і домовитися про зустріч, ми йдемо пити каву, замість початку нового проекту, беремося за рутинне прибирання вдома. Наш мозок саботує виконання чогось нового, невідомого, складного і неприємного, підпихаючи якусь іншу справу, мовляв: “Ось, роби це. Це ж також дія. Ну і що, що проект уже стоїть півроку. Ще трохи почекає”. Послідкуйте за собою напротязі дня. Як часто ми важливе відкладаємо у довгий ящик, до якого ми так і не добираємося. До приємних речей слід віднести тако всю вхідну інформацію: телевізор, серіали та соцмережі і, навіть, книги.
3. Телефон. Тут правило одне і надважливе: телефон існує для того, щоб дзвонили ви. Телефон – інструмент для вирішення ваших питань, а не для того, щоб вас можна було дістати з будь-якого кутка планети і відірвати від справ. Встановіть для себе правила користування телефоном та повідомте про це всі зацікавлені сторони. Я відповідаю в такий-то час, віддзвонюю тоді-то, а можу взагалі й не віддзвонити (моя відповідальність). Створюйте власні правила “гри”, якщо хочете краще володіти своїм часом.
4. Очікування. Розділямо зразу ж на локальні та глобальні. Локальні – це черги, пробки, очікування клієнта на зустріч. Що робимо? Завжди варто мати справи, які можна вирішити в момент очікування: подзвонити, прийняти рішення чи просто постояти і насолодитися моментом. Однак не варто ненавидіти все і всіх, бо “бісова черга зовсім не рухається”. Це нічого не змінить.
Глобальні очікування – це втеча від реальності у видумані світи під назвою “з понеділка заживу по-новому”, “влітку буде час на власні проекти”, “як закінчу університет, то перестану пиячити і почну будувати кар’єру”, “як діти виростуть, то знайду час для своїх мрій”.
Це не що інше, як самомобман і провал власного життя. Якщо хочете щось почати – почніть це зараз.
5. Постійна зайнятість. Свого роду чума нашого часу. Ми постійно з телефоном, постійно в русі, постійно чимось зайняті, “немає часу”, “щільний графік” та інші відмовки в цьому ж дусі. Для початку, потрібно бути чесним із собою. Ми маємо час на те, що для нас важливо. Якщо ми не маємо часу на друзів, то це означає, що в нас пріоритет зміщений на щось інше: роботу, кар’єру, сім’ю, спорт. І ніяких “не маю часу”, у вас просто інші пріоритети і це потрібно визнати. Також часто стикаюся з імітацією бурної зайнятості, яка є наслідком невдалого використання свого часу. Людина метушиться, береться за все одразу, вона навіть багатозадачна. І при цьому неефективна.
Приділяючи час тайм-менеджменту, розкладаючи пріоритети та вибираючи найважливіше, ми можемо концентруватися на одній справі і доводити її до кінця.
Таким чином стаючи більш ефективним, при цьому не стрибаючи, як навіжені коні, зі справи на справу.
6. Суперечки, дискусії, спілкування ні про що. Як часто ми встряаємо у розмову, знову ж таки, без конкретної цілі і вбиваємо при цьому море часу? Розмовляємо про політику, сперечаємося про погоду, обговорюємо проблему вимирання сибірських лемурів, переймаємося економікою Конго, доводимо те, що Земля квадратна. Так, необхідність бути значимим у житті у нас є, але набагато краще втілювати її через процес творення, а не через промивання кісток “інформаційним мамонтам”.
7. Люди. Всі ми – соціальні істоти і спілкування з людьми нам необхідне, як і харчування чи сон. Однак, люди є чи не найбільшими крадіями нашого часу. Відволікання співробітників, зустрічі із друзями для вихваляння новою електронною цяцькою, повчання родичів чи зливання бруду один одному при спілкуванні – це зовсім не про ефективність. Знаходьте тих людей, які наповнюють, надихають, зацікавлюють, мотивують, відкривають нове, підтримують, запалюють. Їх же так багато! І будуйте кордони із тими, хто витрачає час намарно. Свій час потрібно не тільки використовувати ефективно, але й оберігати від злих нападників.
Для того, щоб виявити ті хронофаги, що притаманні вам, необхідно аналізувати вкладення свого часу щодня. Спробуйте для експерименту, напротязі тижня ввечері записувати, що робили за день з проміжком 15-20 хв. Та, знаю, непросто. Деякі куски часу будуть просто випадати з пам’яті – тут якраз і загоряється червона лампочка. Бо час, який ми не можемо згадати, явно нам не належав. Попрактикуйте цей варіант напротязі тижня і ви дізнаєтеся, де заховані досить значні резерви вашого часу.